МИКОЛА ДЖЕНЖЕБІР: “Питання добровільного об’єднання територіальних громад обговорили і на виконкомі, і на сільській сесії”

Опубликовал kirovo  •  Рубрики: Голова Кучаківської сільської ради

МИКОЛА ДЖЕНЖЕБІР: «Питання добровільного об’єднання територіальних громад обговорили і на виконкомі, і на сільській сесії»

На території сіл Кіровської сільської ради вже проведено заходи весняного благоустрою. Святковий настрій створюють побілені дерева та стовпи електромереж по вулицях. Цієї суботи відбулося остаточне прибирання, яке тут проходило в кілька етапів протягом останнього місяця. Оскільки цього року у зв’язку з економічною ситуацією в країні по районних сільських радах у цілому досить складно проводити більш масштабну і витратну роботу, силами місцевих підприємців і працівників установ і закладів 5 сіл сільради здійснено очистку доріг від сміття і ліквідацію великого стихійного сміттєзвалища у напрямку Лебедин-Сулимівка. Про проблеми весняних робіт та останні нововведення в системі місцевого самоврядування журналісти ТС поговорили з сільським головою Дженжебіром Миколою Миколайовичем.

Вже 9-й рік він здійснює свої обов’язки перед громадою і за цей час став досвідченим господарем на селі. У контексті проведення заходів весняного благоустрою, він зазначає, що стихійне сміттєзвалище за Лебедином є постійним каменем спотикання у цій місцевості, адже кілька років поспіль за кошти місцевого бюджету здійснювався вивіз сміття, але очищена територія повсякчас продовжує наповнюватися новим непотребом. «Сміття викидають на дорогу не місцеві жителі. У нас вже 7 років функціонує комунальне підприємство. З членами громади укладені договори і регулярно проводиться вивіз сміття з села. Це ж стихійне сміттєзвалище розташоване за межами населеного пункту і ми не є розпорядниками цієї землі, але відповідальність за його прибирання чомусь завжди кладуть на плечі сільради. Річ у тім, що на нашій території зареєстровано 38 садових товариств і така кількість громадян, що проживають на території сільради, спричиняє певні проблеми. Місцеві жителі говорили про те, що неодноразово бачили, як безвідповідальні дачники викидають сміття на дорогах і ці дачники не лише з нашого району, а й з сусіднього Баришівського. Тому тут потрібна допомога правоохоронних органів, які офіційно мають право затримувати порушників і змушувати їх платити штрафи. До нас приходять з садових товариств і нарікають на сміття, але самі жодного разу не посприяли ані робочими руками, ані фінансами. Аргументують, що вони наповнюють бюджет сільської ради податком на землю, але ж ці податки платять і зареєстровані у нас громадяни: артемівці, кіровчани, лебединці, сулимівці, малостаричани. І завдяки їх зусиллям та роботі працівників закладів освіти та культури можна тримати порядок і говорити про благоустрій» – зазначає Микола Миколайович.
– У вас дійсно багато сіл у складі сільської ради. Наразі активно обговорюють Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Як втілюватимете його зміст у життя?
– По-перше, якщо взяти за приклад саме наші села, то вже є історичний приклад такого об’єднання. Колись всередині 20 століття самодостатні Сулимівку і Малу Старицю приєднали до сіл Лебедин, Кірове та Артемівка і такий захід сьогодні не оціниш як успішний. Інші три принаймні мають краще транспортне забезпечення і тому тримаються на плаву. Навіть з точки зору управління – одна річ наводити лад в одному селі і зовсім інша, коли таких сіл одразу 5. Тепер треба ще територіально розширюватися і постануть такі проблеми як обслуговування ще більшої територіальної громади. По-друге, не до кінця зрозуміло принцип функціонування старост, які за цим законом будуть у кожному селі. Наприклад, об’єднавшись з сусідньою Сеньківською сільською радою, матимемо багато таких старост, оплата праці яких (а вони, за вказаним законом, визначені як посадові особи) буде приблизно такою ж як у працівників сільради, а це не економно. По-третє, слід обдумати питання сервісу. Сьогодні ряд довідок, нотаріальних дій, питання субсидій та землевпорядкування можна вирішити на місці і не треба їхати далеко. Перенісши центр управління в інше місце нашим жителям доведеться пристосовуватися до нових умов і немає гарантій, що вони будуть зручніші чи дешевші. По-четверте, постає проблема утримання закладів і установ – оплата комунальних послуг, виплата зарплат працівникам. З нового року ми передали на баланс району ці заклади, тепер же говорять про їх повернення і подальше фінансування за кошти у селі. Але ж їх немає. Сьогоднішній бюджет села – це податки за землю (те, що ми заробляємо), сума яких не дозволяє ані будувати нові об’єкти в селі, ані робити ремонт наявних будівель. Ми досі чекаємо на інвестора для реконструкції Сулимівського парку і будівництва великого центрального будинку культури, але в кризовий час охочих втілити в життя такі проекти немає. Про реконструкцію доріг взагалі мова не ведеться і не приємно чути нарікання про їх стан, адже вони не є власністю територіальної громади. У нас у державі ряд відповідальних інституцій, що повинні здійснювати поліпшення умов на дорогах, на землях водного і лісового фонду тощо. На це держава виділяє кошти. А нарікання про ями на дорогах слухають працівники сільської ради, коли вона не є розпорядником і не несе відповідальність за стан доріг – це не її комунальна власність, а державна. Нема документу про власність – нема прав і обов’язків. Наразі тендер щодо ремонту і обслуговування двох центральних державних доріг виграла броварська фірма. Подивимось, як вона проведе поліпшення. Ми вже звернулися до її керівництва з клопотанням щодо ямкового ремонту автодоріг територіального значення Т-10-18 Бориспіль-Березань-Яготин в межах сіл Артемівка, Кірове, Лебедин та Т-10-04 /М-03/ на ділянці Мала Стариця-Сулимівка. Подібна ситуація і з вокзалом, що колись був окрасою села, не фарбують, а територію не облаштовують. А це відповідальність залізничних служб, у віданні яких перебуває ця будівля. Якби були фінансові можливості, зрозуміло, що покращення робили б власними силами. Але ми раді хоча б з того, що за короткий час зуміли провести газифікацію віддалених сіл, провели вуличне освітлення і здійснили висипку багатьох вулиць. Наші діти ходять в ошатні дитсадки і заїжджі кияни дивуються, що у нас є чим гордитись. І до речі, я встиг виготовити свідоцтва про право власності нашої територіальної громади на ці установи, вони належать нашій великій сільській “общині”. А що буде далі і як відбуватиметься управління при укрупненні громад – не зрозуміло. Тому ці всі питання ми вже обговорили і на виконкомі, і на сесії сільської ради. Поки що слухаємо думки і пропозиції ініціативних селян з цього приводу і аналізуємо. Потрібен час для того, щоб зайняти кінцеву позицію і остаточно затвердити проекти рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад. Будемо діяти за методом найменших втрат і з усіх варіантів обирати найбільш виграшний для наших жителів.
– Чи відомо Вам, що буде з садовими товариствами? Їх теж введуть у межі обслуговування територіальних громад?
– Це питання теж складне. Наприклад, до нас постійно звертаються з проханням поховати людину з будинку садового товариства. Але місце реєстрації таких осіб переважно є столичним. Ці особи – не місцеві. У Києві за поховання потрібно викласти немалу суму коштів. Тому вони йдуть у сільську раду в розрахунку на безкоштовне поховання, але при цьому не розуміють – так ми їх не обслуговуємо, про що є відповідне рішення місцевих депутатів. У нас немає можливості здійснювати поховання тисяч людей, для них не передбачені кладовища. Так само і з документами: щоб обслуговувати такий людський потенціал потрібен відповідний людський ресурс. Тобто штат працівників, які можуть забезпечити потреби членів садових товариств і надати повноцінні послуги.
З огляду на почуте, здається, що для Кіровської сільської ради немає потреби об’єднуватись чи розширюватись, адже тут вже налагоджений механізм самоврядування. Хоч і частинами, але здійснюються заходи і за останні 10 років у селі багато чого змінилося на краще. Навіть сама сільська рада – зовнішній фасад будівлі та дах реконструйовано, внутрішній ремонт проведено, стоять нові меблі. Відвідувачі відзначають, що приємно сюди ходити і працівники тут компетентні. А ТС спілкувалася з Миколою Миколайовичем, ще коли він не був сільським головою. Вже тоді він, сільський ветеринар, зі своїм колективом власними силами зумів відновити стару понівечену кіровську баню і побудувати там сучасну ветеринарну клініку, яка перебуває на балансі районної ветлікарні. Тому не зважаючи на нововведення, що незабаром можуть відбутися, сільська рада при такій команді працівників зможе працювати на благо і в нових умовах.
Руслана Лещенко, “Трудова Слава” від 1 травня 2015 р.

Без коммент.  • Травень 19, 2015

Календар публікацій

Листопад 2017
П В С Ч П С Н
« Жов    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

Наша місія

Контакти

КОНТАКТНЫЕ ДАННЫЕ